kinoklub_kma

Друзі, на жаль, сьогодні (25.05) показу у кіноклубі не буде.

Четвер, 24 травня, 18:30

«ЧОЛОВІКИ ТА ДРУЖИНИ». Вуді Аллен. США, 1992. 108 хв.
В рамках добірки фільмів на тему «Комедія як трагедія плюс час. Ретроспектива фільмів Вуді Аллена»

В якості бонуса, завтра перед переглядом ми Вам також покажемо інтерв'ю Жана Люка Годара із Вуді Алленом. Тому просимо усіх бути пораніше, щоб не пропустити цю раритетну річ!

Друзі, завтра, 24 травня, о 18-30 в нас передостанній перегляд у ретроспективі. В програмі найбільш "скандальний" фільм Вуді Аллена "Чоловіки та дружини" 1992 року. Саме на тлі його виходу відбувалось розлучення Вуді Аллена із Мією Феррою із купою бруду в пресі, судами, які закінчились забороною режисеру бачитись із своїм єдиним сином. І, звісно ж, це була остання робота Аллена за участі Ферроу.

Стрічка також найбільш експерементальна для Вуді Аллена з точки відеоряду. За словами режисера, фільм знімали там, де хотіли і коли хотіли, використовуючи природнє освітлення, яким би недосконалим воно не було. Оператор при зйомці не використовував штатив, знімав "з рук", пересуваючись при цьому та використовуючи зум. Власне, через цю стилістику фільм також відносять і до жанру псевдо документалістики. Монтаж стрічки також незвичний, рваний та грубий, яким автор хотів підкреслити стосунки між чоловіками та дружинами у ньому. Власне, цей фільм є найбільш несхожим на усе інше, що створював режисер. Водночас сам Вуді каже, що це приклад саме однієї із небагатьох стрічок, яку йому вдалося зробити саме такою, якою він її задумував і бачив спочатку. Він хотів зняти фільм, який би заперечував усі класичні канони створення фільмів.

Середа, 23 травня, 18:30

«БЕРНСЬКЕ ДИВО». Зонке Вортман. Германія, 2003. 118 хв.
В рамках добірки фільмів на тему «Футбол та культурне різноманіття. До Євро-2012»



«Бернське диво» — саме так німці називають перемогу їхньої команди у фіналі V чемпіонату світу з футболу, який відбувся 4 липня 1954 року на швейцарському стадіоні «Ванкдорф». Тоді збірна Німеччини вже на дев’ятій хвилині матчу поступалася 0:2. А у груповому матчі за два тижні до того німці були розгромлені угорцями з рахунком 3:8. До того фіналу команда на прізвисько «Мадярські чарівники» не програла жодного матчу впродовж попередніх п’яти років.

Та все ж футбол не є основною темою фільму.

Ця кінострічка про те, як Німеччина голосно заявила про своє остаточне повернення до мирного світу. Про те, як повернула собі статус гранда світового футболу. Про національну мрію. Про повернення військовополонених додому з СРСР. Про силу волі та відновлення надломленого духу. Про подолання сімейної драми, принесеної війною. Про непрості взаємини батька й сина. Про нове покоління, на яке покладають великі сподівання. Фільм посідає друге місце за касовими зборами в Німеччині після стрічки «Гуд бай, Ленін».

Після фільму обговорення. Приємного перегляду!

Вівторок, 22 травня, 18:30

«ЗЛОЧИНИ ТА ПЕРЕСТУПИ». Вуді Аллен. США, 1989. 104 хв.
В рамках добірки фільмів на тему «Комедія як трагедія плюс час. Ретроспектива фільмів Вуді Аллена»



Друзі, чекаємо на Вас у вівторок, 22 травня, о 18:30!

Кримінальна драма від Вуді Аллена. Дехто класифікує її як чорну комедію. Сам режисер назвав цю роботу "фільмом про людяність". Для нас же це центральний фільм в рамках ретроспективи "Комедія як трагедія плюс час". Саме в ньому лунає фраза, що дала назву нашій серії. Крім того фільм порушує й інші філософські питання. Наприклад, класичне, відоме за творами Достоєвського: "Чи може людина жити далі спокійно, вчинивши злочин?". Чи традиційне для Вуді Аллена розмірковування над темою кризи шлюбу та вірності в подружньому житті.

Усе це режисер, відомий своїм прекрасним музичним смаком та якісними саундтреками до фільмів, поклав на музику Франца Шуберта.

Стрічку високо оцінили кінокритики, вона здобула 3 номінації на Оскар ( в т. ч. за режисуру, сценарій та чоловічу роль другого плану), а також 13 інших нагород і 17 номінацій.

Пізніше до тем, порушених у цьмоу фільмі, Вуді Аллен повернувся у 2000-х у таких стрічках як "Матч поінт" та "Мрія Касандри", які по суті можна вважати рімейками "Злочинів та переступів".

Над цим фільмом разом із Вуді Алленом працював оператор Бергмана - Свен Ніквіст - один з кращих кінематографістів свого часу.

Понеділок, 21 травня, 18:30

«ОДИН ДЕНЬ В ЄВРОПІ». Штер Ханнес. Германія, 2005. 95 хв.
В рамках добірки фільмів на тему «Футбол та культурне різноманіття. До Євро-2012»


Чотири міста: Москва, Стамбул, Берлін, Сантьяго де Компостела. Чотири історії однакової халепи. Проте люди долають її цілком по-різному, в чому дотепно та правдиво віддзеркалюються культурні відмінності та міжкультурні непорозуміння. Їхні історії обертаються навколо фіналу Ліги Чемпіонів Галатасарай–Депортиво, який от-от розпочнеться в Москві.

Кінострічка особливо актуальна для України під час Євро-2012. Після фільму обговорення.

Гарного вечора!

Субота, 19 травня, 17:00
В рамках добірки фільмів на тему «Комедія як трагедія плюс час. Ретроспектива фільмів Вулі Аллена»

Друзі, в суботу у нас спеціальний музично-біографічний вечір фільмів Вуді Аллена із чайком та пєчєнькамі, двома фільмами та початком о 17:00!

Розклад такий:
17:00 - х/ф «ДНІ РАДІО». Вуді Аллен. США, 1987. 85 хв.
18:30 - д/ф «БЛЮЗ ДИКУНА». Барбара Коппл. США, 1997. 105 хв.



"ДНІ РАДІО" / RADIO DAYS (1987)
Автобіографічна стрічка Вуді Аллена, в якій він розповідає про своє дитинство (40-ві рр.) в часи "золотої ери" радіо у США. Режисер паралельно ділиться спогадами з життя своєї великої родини, яка жила у Брукліні, та кумедними історіями, байками та плітками про тогочасних зірок радіо. У ті часи - телебачення як такого ще не було. Тому весь шоу-бізнес з його гламурними знаменитостями обертався саме на радіо. У той час радіо було таким же багатим, дорогим та пафосним, як і медіум, що його невдовзі замінив і який домінує сьогодні - телебачення. Чи змінилось щось принципово із заміною радіоприймачів телевізорами? Чи добігає до завершення ера телебачення, яке поступово замінить інтернет? Якими будуть зірки наступної ери? Чи можливо вони вже є? Про все це ми пропонуємо поспілкуватись на обговоренні під час кава-брейку, який буде між переглядами.

"БЛЮЗ ДИКУНА" / Wild Man Blues (1997)
Документальни фільм (тревеллог) Барбари Коппл про європейське турне Вуді Аллена та джаз-бенду New Orlean Jazz Band, із яким режисер грає вже впродовж 25 років. У фільми ви побачите як кадри концертів, так і приватні зйомки в літаках, готелях, на вулицях міст. Крім того у стрічці з'являються батьки Вуді Аллена, його сестра та дружина.
Ця робота Барбари Коппл була визнана кращим документальним фільмом на трьох кінофестивалях та номінувалась як краща на фестивалі Санденс.

18травня,
"Перебудова знизу". Деніел Валковіц і Барбара Абраш. ВБ, 1990. 52 хв.

В рамках в святкування Дня міжнародної солідарності трудящих, а також кампанії "Проти трудового рабства!" http://www.facebook.com/events/393001420739325/
пропонуємо добірку фільмів від студентської профспілки Пряма Дія - "Фільми про робітничий рух".



Цієї п’ятниці до вашої уваги документальний фільм "Перебудова знизу". Приїхавши до шахтарського міста побратима, автори фільму потрапили до осердя пекучої боротьби. Деніел Валковіц та Бербара Абраш легко і невимушено, з піснями 90-х, розповідають про особливості робітничої мобілізації та її гірких поразок у пізньому СРСР та в перші роки незалежності України.

Детальніше в інтервью, яке дав Деніел Валковіц в 4-му номері журналу "Спільне", присвяченому класовій боротьбі.
http://commons.com.ua/?p=12239#more-12239

Продовжуючи програму "Режисер презентує", ми раді запросити вас на показ фільму "ТойХтоПройшовКрізьВогонь". Після показу режисер Михайло Іллєнко відповідатиме на питання аудиторії. Не пропустіть!



Коли: Четвер, 17 травня, 18:30.
Де: Набережно-Хрещатицька, 27, ауд. 13. 
Вхід вільний. 

Середа, 16 травня, 18:30

«ПОЛОЖЕННЯ ПОЗА ГРОЮ» мовою оригіналу з англ. субтитрами. Джафар Панахі. Іран, 2006. 93 хв.
В рамках добірки фільмів на тему «Футбол та культурне різноманіття. До Євро-2012»



На Берлінале-2006 ця кінострічка здобула «Срібного ведмедя», а саме — «Великого призу журі» (тобто, поза номінаціями). У 2010 році в Ірані її демократично налаштованому режисерові інкримінували «антиурядову діяльність» та засудили до шести років в’язниці і до двадцяти років заборони виїжджати з країни та здійснювати кінематографічну діяльність.

Чи знали Ви, що в Ірані жінкам заборонено відвідувати спортивні змагання. В основі сюжету «Положення поза грою» лежить історія дівчат-уболівальниць. Вони мріють потрапити на стадіон та підтримати рідну збірну у протистоянні з Бахрейном за путівку на чемпіонат світу з футболу. Чому іноземні вболівальниці присутні на стадіоні, а їх не пускають, у розпачі благають вони охоронців? Що вони вчинять, аби втілити мрію, і чим це зрештою закінчиться?

Режисер Джафар Панахі має скромний доробок з семи фільмів. Проте майже всі вони представлялися на престижних кінофестивалях і майже щоразу держава всіляко перешкоджала його поїздкам. У 2009 році Панахі бере участь в акціях протесту проти фальсифікованих виборів, що зрештою і спровокувало його ув’язнення. На захист режисера стала кінематографічна спільнота: Стівен Спілберг, Мартін Скорсезе, Роберт де Ніро, Роберт Редфорд, Френсіс Форд Коппола, Майкл Мур, Олівер Стоун, а також Міністерство закордонних справ Франції, проте їхні заклики не змогли вплинути на офіційний Тегеран. Необхідно зазначити, що Джафар Панахі далеко не єдиний сучасний митець, репресований в Ірані за демократичну політичну позицію.

Цей фільм — нагода не лише окинути оком сучасну іранську культуру, а й переглянути стрічку країни, яка зараз переживає справжній сплеск розвитку в кінематографі — «нову іранську хвилю», про що свідчать численні нагороди на найпрестижніших фестивалях. На жаль, локалізація цього фільму відсутня, тому ми переглядатимемо його мовою оригіналу (фарсі) з англійськими субтитрами.

Після фільму обговорення. Гарного вечора!

Вівторок, 15 травня, 18:30

«МЕЛІНДА ТА МЕЛІНДА». Вуді Аллен. США, 2004. 99 хв.
В рамках добірки фільмів на тему «Комедія як трагедія плюс час. Ретроспектива фільмів Вулі Аллена»



Друзі! У вівторок, 15 травня, о 18:30 дивимось фільм "Мелінда і Мелінда". Це стрічка 2004 року, яка з одного боку є характерним прикладом творчості Вуді Аллена сьогодні, у період його "режисерської осені". З іншого - вона безпосередньо присвячена темі усієї нашої кіносерії ("Комедія як трагедія плюс час"). Її теглайн звучить так: "Life can be a comedy or a tragedy, it all depends on how you look at it". Саме тому цю роботу просто не можна було не включити до нашої добірки.

Це перша стрічка у нашій кіносерії, де сам Вуді Аллен не з'являється у кадрі в якості актора. Водночас його традиційні теми нікуди не поділись: психологія відносин між людьми, проблеми стосунків і сумісності, криза інституту шлюбу, зрада і заплутані любовні трикутники. У всіх цих хитросплетеннях людських почуттів режисер знаходить місце як для комедії, так і для трагедії, які врешті-решт є сторонами однієї медалі - кохання, і лише від ставлення та поведінки закоханих залежить, який бік їм відкриється. Все це, звісно ж, відбувається на тлі красивого осіннього Нью-Йорку, дух якого Вуді Аллен традиційно майстерно передає глядачу.

p.s. Для всіх, хто приходить раніше ми крутимо добірку джазової та класичної музики з фільмів Вуді Аллена, чекаючи на сам показ. А після перегляду завжди раді обміну враженнями з усіма охочими як в Кіноклубі, так і за кавою десь на Подолі :)